Чому виникають конфлікти?

Чому виникають конфлікти?
Чому виникають конфлікти з оточуючими?

Одні люди прекрасно з усіма ладнають, а інші не здатні ні з ким ужитися. Про останні зазвичай говорять, що у них конфліктний характер. А адже страждають від цього не тільки навколишні, але й самі винуватці конфлікту. Може, не варто миритися з неприємними рисами характеру, а попрацювати над собою? Ще в дитинстві така дитина є ініціатором сварок з іншими дітьми.

У школі він постійно вступає в сутички з вчителями, а, ставши дорослим, то й річ змінює місця роботи, оскільки у нього не складаються стосунки з колегами і начальством. Говорячи про причини конфлікту, цей людина схильна звинувачувати оточуючих: товариша, який поскупився і не дав покататися на велосипеді; педагога, несправедливо занизили оцінку; начальника, який не цінує його і змушує працювати за трьох без підвищення зарплати Найменше зауваження або відмова змушує ходячий конфлікт спалахувати , немов свічка і кричати, що його в черговий раз образили, обійшли. Дістається і близьким конфліктної особистості, яких вона нищить дрібними і великими причіпками і капризами. Як правило, такі люди не можуть похвалитися великою кількістю друзів і успішною кар’єрою, вони рідко щасливі в особистому житті.

Психолог Володимир Жуков вважає, що люди, схильні за будь-якого приводу качати права, мають низьку самооцінку. — У психологічній практиці, каже він, зустрічаються два типи низьких самооцінок: низька самооцінка в сполученні з низьким рівнем домагань і низька самооцінка в поєднанні з високим рівнем домагань. У першому випадку людина схильна перебільшувати власні недоліки, а досягнення розцінювати як заслугу інших людей або відносити за рахунок свого везіння.

Другий випадок таїть у собі набагато більшу внутрішню конфліктність. Зіткнення дуже високих домагань з низькою самооцінкою може призводити до гострих емоційних реакцій так званого афекту неадекватності. Люди з афектом неадекватності прагнуть у всьому бути першими (навіть коли це першість не має абсолютно ніякого значення), тому будь-яка ситуація перевірки їхньої компетентності оцінюється ними як загрозлива й часто виявляється нестерпним.

Людина, що має другий тип низької самооцінки, як правило, низько оцінює не тільки себе, а й оточуючих. Психологічні дослідження доводять, що особливості самооцінки впливають і на емоційний стан, і на ступінь задоволеності своєю роботою, навчанням, життям, і на відносини з оточуючими: адже тому, хто не любить і не поважає себе, важко любити і поважати іншого. Як бути, якщо в цьому описі ви впізнали себе? Насамперед, радять психологи, спробуйте усвідомити той факт, що проблема не в оточуючих, а саме в вас. Спробуйте ставити себе на місце інших людей.

Перестаньте думати про те, що вони вам щось винні: це не так. Навпаки, підвищуйте рівень вимог до себе. Шукайте в оточуючих позитивні якості. Навряд чи вони складаються з одних лише недоліків!

Якщо вам важко подолати власну агресію, займіться аутотренінгом. Найпростіший спосіб: перед тим, як обуритися або накричати на когось, хто вивів вас із себе, подумки порахуйте до десяти.

Це допоможе вам заспокоїтися і випустити пар. Незабаром ви виявите, що конфліктних ситуацій стало менше.

Чому виникають конфлікти?

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!




Добавить комментарий