Що таке фольклор?
|
|
МУЗИЧНІ ЖАНРИ, ПОВ’ЯЗАНІ ЗІ СЛОВОМ (вокального жанру)
1. Музичний фольклор
Спів з’явилося в глибокій старовині. Не відразу первісна людина заспівав пісню.
Спочатку це, ймовірно, були окремі мелодійні або ритмічні вигуки.
Деякі приклади проміжного стану між промовою і співом можна знайти і сьогодні. Один такий приклад вже приводився в попередньому підручнику.
Пам’ятайте дружні вигуки вантажників? Це ще не пісня, але тут вже є музичний ритм.
А ось інший знайомий нам приклад:
У лісових ауканья є не тільки ритм, але і мелодійна інтонація. Правда, і те й інше досить приблизно.
Це ще не спів. Але вже і не просто ритмічна мова. У розділі про походження танців згадувалися стародавні первісні обряди.
Здавна людина хотіла зрозуміти величезний світ, в якому він живе. Люди поклонялися таємничим силам, керуючим цим світом. В обрядах вони намагалися спілкуватися зі своїми божествами через заклинання, молитви, ритуальні танці. З богами говорили не так, як із звичайними одноплемінниками.
Обрядові молитви і заклинання вимовлялися з особливою виразністю ритмічно, співуче.
Так народжувалися перші пісні. Поступово пісні і музика все більше входили в життя людей.
Матері наспівували дітям
колискові пісні; жінки співали за прядкою; чоловіки, виконуючи спільну важку роботу, допомагали собі
трудовими піснями. Часто й танцювали під пісні, які називали
танцювальними піснями. Так складалося народна музична творчість музичний фольклор. Є дві важливі особливості, які відрізняють народна творчість від професійного.
По-перше, народна творчість завжди усне, тоді як професійне письмове.
По-друге, у народній творчості немає авторів і авторства, воно безіменно,
анонімно. Що значить усне зрозуміло. Ні пісні, ні казки, ні билини ніхто ніколи не записував, вони передавалися з уст в уста з покоління в покоління. Зрозуміло також, що усна передача не могла бути абсолютно точною.
Хтось щось забув і прісочініл, а хтось і не забув, та спеціально прісочініл, тому що так більше подобається. І у однієї пісні виявлялися сотні і тисячі авторів, які не одне століття допрацьовували і переробляли її. У самих допитливих з вас вже, напевно, крутиться на язиці питання: адже пісні не лише передавали, але і придумували нові? Хтось же їх придумував?
Так, у деяких пісень були, ймовірно, автори, які так і залишилися безіменними. Інші пісні складали з цеглинок старих пісень: окремих рядків слів і окремих фраз мелодії.
Часто виникали різні варіанти однієї і тієї ж пісні. А іноді народними піснями ставали літературні твори. Наприклад, відому народну пісню Коробейники склали на слова вірша Миколи Олексійовича Некрасова.
Ставали народними і деякі мелодії, складені композиторами. Але були пісні, які майже не змінювалися протягом багатьох століть, це обрядові пісні.
Народ дбайливо зберігав традиції стародавніх обрядів. У селянському побуті дуже довго зберігалися такі обряди, стародавні марновірства.
Відлуння цієї старовини можна знайти і в сучасних весільних або похоронних обрядах. Більшість обрядів було пов’язано з певним часом року. Для селянина пори року мають величезне значення, адже від погоди залежить урожай.
У стародавніх обрядах люди зверталися до сил природи і просили у них гарного врожаю, сприятливої погоди.
У деяких глухих селах старовинні обряди в своєму первозданному вигляді зберігаються до наших днів. Фольклорні експедиції привозять з таких районів магнітофонні записи стародавніх обрядових пісень, а потім вчені-фольклористи копітко розшифровують ці фонограми, щоб точно записати їх нотами, зберігаючи всі найдрібніші подробиці народної мелодії.
Вивчаючи ці пісні, можна уявити собі, якою була народна музика багато століть тому.
